Міллер Михайло Олександрович (1883–1968)

Археолог, історик, професор, доктор історичних наук, член Наукового товариства імені Шевченка (НТШ) та Української вільної академії наук (УВАН), видатний діяч еміграційної науки та заступник голови Дніпрельстанської археологічної експедиції (1927–1932) у зоні затоплення Дніпрогесу. Він зробив вагомий внесок у дослідження пам'яток кам'яної доби, неоліту та бронзового віку Надпоріжжя, Приазов'я й Донщини, залишивши понад 200 наукових праць, а в еміграції став рушієм української наукової думки за кордоном.

Керував загоном Дніпрельстанівської археологічної експедиції (1927–1932), який досліджував острів Хортицю і порожисту частину Дніпра. Він відкрив і дослідив десятки унікальних палеолітичних, неолітичних та бронзових стоянок, схованих на скелях, островах та прибережних терасах Великого Лугу і Дніпровських порогів, заклавши джерелознавчу базу для вивчення первісної історії регіону.

_________________

Провідні праці:

1. Міллер М. Дніпрельстанівська археологічна експедиція Наркомосу України (1927–1932). Науковий збірник Українського вільного університету. Ювілейне видання. Мюнхен, 1956. Т. VI. С. 147–166.

2. Miller M. Archaeology in the U.S.S.R. New York : Frederick A. Praeger, 1956. 232 p.

_________________

• Народився у 1883 році в слободі Кам’яно-Міллерівській (нині Луганська область) у дворянській родині. Закінчив юридичний факультет Харківського університету (учень Д. Багалія та М. Сумцова), після чого працював у музеях Таганрога, Ростова-на-Дону та Дніпропетровська (зокрема співпрацював з Д. Яворницьким). У роки радянських репресій зазнавав тиску і пізніше зазначав, що доба роботи в Дніпровській експедиції була для нього водночас вершиною наукового натхнення і найтяжчим періодом через постійний нагляд спецслужб. Під час Другої світової війни опинився в еміграції в Німеччині, де активно долучився до розбудови Українського вільного університету (УВУ) в Мюнхені та Української вільної академії наук (УВАН).