ДНІPRO.ПОРОГИ.ДНК
Історія, ландшафт і пам’ять Дніпрових порогів. Від перших згадок до сучасності, від архівних карт і ретро-фотографій до легенд та художніх творів. Досліджуємо культурний код Придніпров’я, збережений у воді, камені, слові та людській пам’яті.
Дніпрові пороги — частина історичної пам'яті Придніпров'я. Цей розділ простежує їхню історію від перших згадок до сьогодення та збирає свідчення дослідників, архівні матеріали й наукові джерела.
Історичні документи, карти, фотографії та праці дослідників допомагають відновити образ Дніпрових порогів і зберегти знання про ландшафт, який назавжди змінився.
ХРОНОЛОГІЯ
Відомості про річку Борисфен (Дніпро) та її східчастий, скелястий характер з'являються в античній традиції, зокрема у IV книзі «Історії» («Мельпомена») давньогрецького історика Геродота. Це найдавніша відома писемна фіксація географічних та навігаційних особливостей Дніпровського басейну.
Транзитний геополітичний маршрут «із варягів у греки» детально зафіксовано у ключових джерелах доби. Візантійський імператор Костянтин VII Багрянородний у трактаті «Про управління імперією» (бл. 950 р.) залишив докладний опис подолання порогів та їхні двомовні назви (слов'янські та роські/давньоскандинавські). Водночас давньоруський літопис «Повість временних літ» окреслює географію шляху («...а з Дніпра в море Понтійське; це море зоветься Руським...») та фіксує його використання для військово-торговельних походів київських князів на Константинополь — зокрема Олега (907 р.) та Ігоря (941, 944 рр.).
Поблизу Дніпрових порогів, у районі найнебезпечнішого порога Ненаситець (Ревучий), під час повернення з другого Болгарського походу в битві з печенізьким ханом Курею загинув київський князь Святослав Ігорович. Подія засвідчила стратегічне значення порожистого району як локації, де судна доводилося перетягувати суходолом (переволока), що робило експедиції вразливими для нападів.
Унаслідок феодальної роздробленості та монгольської навали XIII століття системна торгівля Дніпром занепадає, а Надпоріжжя перетворюється на порубіжне «Дике Поле» між Великим Князівством Литовським, Кримським ханством та Ногайською ордою. У XV–XVI століттях багаті природні промисли залучають уходників і перші козацькі формування. Пороги стають природним рубежем, що сприяло заснуванню князем Дмитром (Байдою) Вишневецьким першого зафіксованого оборонного замку на острові Мала Хортиця (бл. 1556 р.).
На високому правому березі біля Першого (Кодацького) порога за проєктом французького інженера Гійома Левассера де Боплана уряд Речі Посполитої звів фортецю Кодак для блокування виходу козаків у Чорне море та контролю за втікачами. У серпні того ж 1635 року твердиню нічним штурмом захопили та зруйнували козаки під проводом гетьмана Івана Сулими. Відбудована у 1638–1639 роках фортеця під час Визвольної війни в жовтні 1648 року остаточно капітулювала перед військами Богдана Хмельницького.
Французький військовий інженер і картограф Гійом Левассер де Боплан здійснює перше інструментальне знімання річища Дніпра. Його фундаментальна праця «Опис України» та детальна спеціальна карта Дніпра (Tractus Borysthenis, видана в Амстердамі) стали першими в європейській науці документами, які з точністю зафіксували всі дев'ять порогів, прилеглі острови, забори та козацькі шляхи.
Протягом козацької доби Надпоріжжя слугувало ядерною територією Запорозької Січі. У складних умовах річкової навігації виникає та кристалізується інституція дніпровських лоцманів — досвідчених судноводіїв із козаків, які володіли знаннями фарватерних каналів («забор», «проходів» та «печер»). Наприкінці XVIII століття лоцманська громада була офіційно організована у спеціальне правове товариство (з центром у Лоцманській Кам'янці) для забезпечення державного й торговельного судноплавства.
У зв'язку з бурхливим розвитком торгівлі та промисловості розгортаються масштабні гідротехнічні роботи з розчищення річища. Здійснюються підривні роботи скельних гряд, створюються «Новий» і «Казенний» ходи, зводяться обхідні канали зі шлюзами (зокрема біля Ненаситецького порога за проєктами М. Фалєєва та Ф. де Вітте). Попри це, судноплавство через пороги залишалося складним та залежним від сезонного рівня води аж до XX століття.
Дніпрові пороги стають об'єктом систематичних наукових, археологічних, географічних та етнографічних розвідок. Фундаментальний внесок у збереження пам'яті про регіон зробив академік Дмитро Яворницький, який описував побут лоцманів, топоніміку, фольклор та комплекс пам'яток Надпоріжжя, підсумувавши це у фундаментальній праці «Дніпрові пороги» (1928 р.).
У зв'язку з будівництвом Дніпровської ГЕС було організовано Дніпробудівську археологічну експедицію під керівництвом Дмитра Яворницького. Науковці провели масштабні комплексні дослідження та превентивні розкопки на величезній площі, зафіксувавши й врятувавши колосальний масив археологічної спадщини від палеоліту до козацької доби.
Запуск Дніпрогесу та наповнення Дніпровського водосховища підняли рівень води на 37,5 метрів, унаслідок чого всі дев'ять основних порогів та десятки забор опинилися під водою. Природний та історико-культурний ландшафт, який протягом століть визначав характер цієї частини Дніпра, був прихований у водній товщі, зберігши свій гранітний остов на дні водойми.
Підрив російськими окупаційними військами Каховської ГЕС у червні 2023 року призвів до екологічно-техногенної катастрофи та оголення значних площ річкового дна нижче за течією. Ця подія сколихнула суспільний інтерес до всієї річкової долини та знову актуалізувала завдання з обліку, дослідження й захисту спадщини Надпоріжжя від забуття та мародерства.
Хоча Дніпрові пороги досі залишаються під водою, цифровий простір повертає їх у сучасне життя. Систематизовані бази даних, старовинні мапи та зібрані матеріали відкривають цей унікальний регіон для громад Придніпров'я, освітян, митців, краєзнавців, нащадків лоцманів та всіх, хто прагне доторкнутися до історії, традицій і природного надбання нашого краю.
ДОСЛІДНИКИ
Історія Дніпрових порогів збереглася не лише в документах і фотографіях, а й завдяки людям, які досліджували Надпоріжжя, фіксували його минуле та повертали цю спадщину в культурну пам'ять.
Історик · Етнограф · Фольклорист
Дослідник Південної України, мовознавець, мандрівник і письменник, який започаткував розвиток української етнографії як науки та залишив один із найдетальніших описово-статистичних портретів Дніпрових порогів та всієї Наддніпрянщини.
Археолог · Краєзнавець · Фольклорист
Історик, археолог, етнограф, фольклорист, краєзнавець, педагог та музейний діяч, член-кореспондент Всеукраїнської академії наук [ВУАН], засновник і перший директор Запорізького обласного краєзнавчого музею та засновник Олександрівського крайового архіву. Він є одним із найґрунтовніших польових дослідників і фундаторів джерелознавства та краєзнавства Нижнього Подніпров’я й Дніпрових порогів. Його багаторічна подвижницька діяльність заклала наукову основу вивчення Запорозького краю, а зібрані ним матеріальні, писемні та усні джерела врятували від забуття масив унікальних топонімів, козацьких переказів, археологічних пам'яток та документальної спадщини регіону.
Історик · Археолог · Етнограф
Історик, археолог, етнограф, фольклорист, лексикограф, письменник та академік АН УРСР. Багаторічний очільник Катеринославського обласного музею (нині Дніпропетровський національний історичний музей імені Д. І. Яворницького), фундатор краєзнавчих колекцій та невтомний збирач козацької старовини. За свій винятковий внесок у збереження національної пам’яті та вивчення історії України сучасники й наступники шанобливо називали його «козацьким батьком» і «запорізьким характерником».
![Добровольський Аркадій Вікторович (1885[1887]–1956)](/media/bdf8474a39bb479bafc3d09a22e8d4a7.jpg)
Археолог · Музеєзнавець · Дослідник
Науковець, який зробив фундаментальний внесок у періодизацію первісної доби та методику польових розкопок у Степовому Придніпров'ї. Його дослідження пам'яток неоліту, енеоліту та доби бронзи дозволили виділити епохальні археологічні культури – середньостогівську, сабатинівську та бабинську, які стали класичною основою вивчення давньої історії Східної Європи.
Ботанік · Гідробіолог · Дослідник
Ботанік, альголог, гідробіолог, доктор біологічних наук (доктор ботаніки), професор, член-кореспондент АН УРСР та засновник Дніпропетровської гідробіологічної школи. Всесвітньо відомий науковець, який започаткував новий напрям у біологічній науці – гідробіологію водосховищ, організатор і перший керівник Дніпропетровської державної гідробіологічної станції, що стала осередком комплексного дослідження водних екосистем Степового Придніпров'я.
Археолог · Історик · Музеєзнавець
Археолог, історик, музеєзнавець, першодослідник всесвітньо відомого Шестовицького археологічного комплексу, член Всеукраїнського археологічного комітету (ВУАК) та один із провідних польових археологів Дніпрельстанівської експедиції в районі Дніпрових порогів. Він зробив вагомий внесок у дослідження пам'яток неоліту, доби бронзи та давньоруського часу, поєднавши академічну археологію із винятковою майстерністю польової графіки та креслення.
Історик · Краєзнавець · Освітянин
Історик, етнограф, краєзнавець, археолог, педагог, учень Дмитра Яворницького та провідний дослідник феномену дніпровського лоцманства. Він увійшов в історію вітчизняної науки як перший науковець, який фундаментально опрацював джерельну базу, архіви та усні свідчення лоцманської громади й створив цілісну концепцію виникнення, устрою, господарства та соціокультурного життя лоцманів Дніпрових порогів.
Лоцман · Краєзнавець · Педагог
Краєзнавець, музейник, вчитель, спадковий лоцман (останній із легендарних лоцманів Дніпрових порогів, який був професійним провідником ще до їх затоплення та став містком між епохами), засновник і натхненник першого в світі Музею лоцманів у селищі Лоцманська Кам'янка, а також лауреат краєзнавчої премії імені Дмитра Яворницького. Він став символом лоцманського духу Надпоріжжя, зберігши для нащадків усну історію, звичаї, традиції та унікальну топоніміку порожистої частини Дніпра.
Археолог · Історик · Методолог
Археолог, доктор історичних наук, професор, лауреат Державної премії УРСР у галузі науки і техніки (1977), премій імені В. Хвойки (1995) та «Золотий скіф». Один із фундаторів вітчизняної первісної археології, класик дослідження епох мезоліту, неоліту, енеоліту, а також став ініціатором систематичного вивчення козацької доби в Україні. Завдяки його багаторічній наукова діяльності і масштабним польовим було сформовано сучасні уявлення про дніпро-донецьку та середньостогівську археологічні культури, уточнено хронологію первісності й висвітлено ключові етапи етногенезу праіндоєвропейців у Східній Європі.
Археолог · Історик · Етнограф
Археолог, історик, доктор історичних наук, заслужений професор Дніпровського національного університету імені Олеся Гончара та легендарна дослідниця старожитностей Степової України й Дніпровського Надпоріжжя, яка за понад пів століття плідної науково-педагогічної діяльності заснувала потужну Дніпропетровську археологічну школу, зробила вагомий внесок у вивчення культурогенезу епохи бронзи й енеоліту, а також відкрила важливі сторінки історії козацької доби.
Історик · Культуролог · Музеєзнавець
Історик, археолог, краєзнавець, доктор історичних наук (2014), заслужений працівник культури України, а також перший директор Державного історико-культурного заповідника запорозького козацтва на острові Хортиця та фундатор Музею історії запорозького козацтва. Дослідник зробив вагомий внесок у вивчення сакральної географії Низового Дніпра, запорозького судноплавства та комплексної історії Хортиці.
Геоботанік · Еколог · Біолог
Ботанік, кандидат біологічних наук, експерт у галузі дослідження флори та рослинності прибережних геосистем, водно-болотних угідь, біорізноманіття водосховищ й природно-заповідного фонду Степової зони України.
Геолог · Еколог · Природоохоронець
Геолог, геоморфолог, кандидат геолого-мінералогічних наук (1996), доцент кафедри геології та гідрогеології Дніпровського національного університету імені Олеся Гончара, провідний спеціаліст з питань державної геологічної зйомки Дніпропетровської комплексної геологічної партії та дійсний член Європейської асоціації зі збереження геологічної спадщини (ProGEO). Він є професійним фахівцем у галузі дослідження стратиграфії, геоморфології, геологічної будови та збереження унікальних об'єктів геологічної спадщини й природно-заповідного фонду Дніпровського Надпоріжжя та Південної України.
Краєзнавець · Дослідник
Дослідник історії Придніпров'я та автор краєзнавчих праць про людей, події й культурну спадщину регіону.
Історик · Краєзнавець
Дослідник історії Дніпра та Придніпров'я, автор публікацій про розвиток міста, його архітектуру, історичне середовище та культурну спадщину.
ЦИФРОВИЙ АРХІВ
Карти, фотографії та архівні матеріали зберігають образ Дніпрових порогів до затоплення. Цифровий архів збирає ці свідчення в одному просторі та відкриває доступ до документів, що допомагають відновити історію Надпоріжжя.
БІБЛІОГРАФІЯ
Книги, наукові розвідки, фахові публікації та цифрові ресурси про Дніпрові пороги й Надпоріжжя. Верифікована бібліографія об'єднує роботи для ознайомлення з історією регіону та подальшого вивчення.
138+ Верифікованих джерел
Переглянути всі джерелаПРОПОРОГИ.ЛОКАЦІЯ
Дніпрові пороги утворювали унікальний природний ландшафт уздовж течії Дніпра. Дев’ять основних порогів — від Кодака до Вільного — мали власну географію, характер течії та особливості рельєфу.
Інтерактивна карта дозволяє простежити їхнє розташування, ознайомитися з описами, координатами та сучасним станом кожної локації.
9 ПОРОГІВ
Оберіть поріг на карті, щоб дізнатися більше про його розташування, природні особливості та сучасний стан
КООРДИНАТИ: 48°23’16" пн. ш. 35°09’01" сх. д.
ПРОПОРОГИ.СЛОВО
Дніпрові пороги живуть не лише в історичних документах і на старих картах. Вони залишилися в літературі, легендах, фольклорі та спогадах — у текстах, що зберігають образ утраченого ландшафту й культурну пам'ять Придніпров'я.
Художні твори, козацькі легенди, поезія та усні перекази формують інший вимір історії порогів — емоційний, образний і особистий.
Літературний архів
