Добровольський Аркадій Вікторович (1885[1887]–1956)

Науковець, який зробив фундаментальний внесок у періодизацію первісної доби та методику польових розкопок у Степовому Придніпров'ї. Його дослідження пам'яток неоліту, енеоліту та доби бронзи дозволили виділити епохальні археологічні культури – середньостогівську, сабатинівську та бабинську, які стали класичною основою вивчення давньої історії Східної Європи.

У 1927–1928 роках був одним із ключових керівників польових загонів масштабної Дніпрельстанівської (Дніпрогесівської) археологічної експедиції ВУАН. Працюючи в екстремальних умовах напередодні затоплення території, вчений здійснив рятувальні розкопки найнебезпечніших скельних ділянок, островів і балок (Середній Стіг, Собачки-Вовчок, Дурна Скеля, Виноградний острів, Кічкас, Вовниги, Ігрень, Стрільча Скеля та Чаплі). Завдяки високій точності польової фіксації та систематизації матеріалу А. В. Добровольський фактично заклав науковий фундамент для розуміння хронології, періодизації та освоєння порожистої частини Дніпра від доби мезоліту до бронзового віку.

_________________

Провідні праці:

1. Добровольський А. В. Звіт за археологічні досліди на території Дніпрельстану р. 1927 (околиці с. Кічкасу Запорізької округи). Збірник Дніпропетровського краєвого історико-археологічного музею. Дніпропетровськ, 1929. Т. 1. С. 61–160.

2. Добровольський А. В. Етюди з надпорізького неоліту. Антропологія. 1930. № 3. С. 161–169.

3. Добровольський А. В. Матеріали до археологічної карти дніпровського Надпоріжжя в межах Запорізької області (За матер. Дніпрогесівської експед.). Археологія. 1952. Т. 7. С. 75–88.

_________________

• Народився у селі Полтавка [Полтавці] Херсонського повіту (нині у складі Дніпропетровської області). Закінчивши із срібною медаллю Рішельєвську гімназію в Одесі, юнак вступив на фізико-математичний факультет, а згодом здобув вищу освіту на юридичному факультеті Новоросійського університету (1912 р.). Проте справжнім покликанням Добровольського стала археологія. Під впливом професора Е. Р. фон Штерна в музеї Одеського товариства історії і старожитностей він захопився пам’ятками первісної доби замість вивчення античної епіграфіки та присвятив їм усе життя. Важливу роль у його професійному становленні відіграло наставництво засновника Херсонського музею В. І. Гошкевича, під керівництвом якого у 1910 році Добровольський провів свої перші польові розкопки. Упродовж життя вчений плідно поєднував музейну, дослідницьку та викладацьку діяльність у Херсоні, Дніпропетровську та Одесі. Попри тиск радянських репресій 1930-х років, науковець вистояв і з 1940-х років продовжив активну діяльність у Києві, де працював старшим науковим співробітником та завідувач відділу (1954–1956) первісної археології Інституту археології АН УРСР Інституту археології АН УРСР, зробивши вагомий внесок у вітчизняну науку та залишивши багату дослідницьку спадщину.