ЛЮДИ, ЯКІ ЗАКАРБУВАЛИ
СПАДЩИНУ.

Дослідник Південної України, мовознавець, мандрівник і письменник, який започаткував розвиток української етнографії як науки та залишив один із найдетальніших описово-статистичних портретів Дніпрових порогів та всієї Наддніпрянщини.

Історик, археолог, етнограф, фольклорист, краєзнавець, педагог та музейний діяч, член-кореспондент Всеукраїнської академії наук [ВУАН], засновник і перший директор Запорізького обласного краєзнавчого музею та засновник Олександрівського крайового архіву. Він є одним із найґрунтовніших польових дослідників і фундаторів джерелознавства та краєзнавства Нижнього Подніпров’я й Дніпрових порогів. Його багаторічна подвижницька діяльність заклала наукову основу вивчення Запорозького краю, а зібрані ним матеріальні, писемні та усні джерела врятували від забуття масив унікальних топонімів, козацьких переказів, археологічних пам'яток та документальної спадщини регіону.

Історик, археолог, етнограф, фольклорист, лексикограф, письменник та академік АН УРСР. Багаторічний очільник Катеринославського обласного музею (нині Дніпропетровський національний історичний музей імені Д. І. Яворницького), фундатор краєзнавчих колекцій та невтомний збирач козацької старовини. За свій винятковий внесок у збереження національної пам’яті та вивчення історії України сучасники й наступники шанобливо називали його «козацьким батьком» і «запорізьким характерником».

Науковець, який зробив фундаментальний внесок у періодизацію первісної доби та методику польових розкопок у Степовому Придніпров'ї. Його дослідження пам'яток неоліту, енеоліту та доби бронзи дозволили виділити епохальні археологічні культури – середньостогівську, сабатинівську та бабинську, які стали класичною основою вивчення давньої історії Східної Європи.

Ботанік, альголог, гідробіолог, доктор біологічних наук (доктор ботаніки), професор, член-кореспондент АН УРСР та засновник Дніпропетровської гідробіологічної школи. Всесвітньо відомий науковець, який започаткував новий напрям у біологічній науці – гідробіологію водосховищ, організатор і перший керівник Дніпропетровської державної гідробіологічної станції, що стала осередком комплексного дослідження водних екосистем Степового Придніпров'я.

Археолог, історик, музеєзнавець, першодослідник всесвітньо відомого Шестовицького археологічного комплексу, член Всеукраїнського археологічного комітету (ВУАК) та один із провідних польових археологів Дніпрельстанівської експедиції в районі Дніпрових порогів. Він зробив вагомий внесок у дослідження пам'яток неоліту, доби бронзи та давньоруського часу, поєднавши академічну археологію із винятковою майстерністю польової графіки та креслення.

Історик, етнограф, краєзнавець, археолог, педагог, учень Дмитра Яворницького та провідний дослідник феномену дніпровського лоцманства. Він увійшов в історію вітчизняної науки як перший науковець, який фундаментально опрацював джерельну базу, архіви та усні свідчення лоцманської громади й створив цілісну концепцію виникнення, устрою, господарства та соціокультурного життя лоцманів Дніпрових порогів.

Краєзнавець, музейник, вчитель, спадковий лоцман (останній із легендарних лоцманів Дніпрових порогів, який був професійним провідником ще до їх затоплення та став містком між епохами), засновник і натхненник першого в світі Музею лоцманів у селищі Лоцманська Кам'янка, а також лауреат краєзнавчої премії імені Дмитра Яворницького. Він став символом лоцманського духу Надпоріжжя, зберігши для нащадків усну історію, звичаї, традиції та унікальну топоніміку порожистої частини Дніпра.

Археолог, доктор історичних наук, професор, лауреат Державної премії УРСР у галузі науки і техніки (1977), премій імені В. Хвойки (1995) та «Золотий скіф». Один із фундаторів вітчизняної первісної археології, класик дослідження епох мезоліту, неоліту, енеоліту, а також став ініціатором систематичного вивчення козацької доби в Україні. Завдяки його багаторічній наукова діяльності і масштабним польовим було сформовано сучасні уявлення про дніпро-донецьку та середньостогівську археологічні культури, уточнено хронологію первісності й висвітлено ключові етапи етногенезу праіндоєвропейців у Східній Європі.

Археолог, історик, доктор історичних наук, заслужений професор Дніпровського національного університету імені Олеся Гончара та легендарна дослідниця старожитностей Степової України й Дніпровського Надпоріжжя, яка за понад пів століття плідної науково-педагогічної діяльності заснувала потужну Дніпропетровську археологічну школу, зробила вагомий внесок у вивчення культурогенезу епохи бронзи й енеоліту, а також відкрила важливі сторінки історії козацької доби.

Історик, археолог, краєзнавець, доктор історичних наук (2014), заслужений працівник культури України, а також перший директор Державного історико-культурного заповідника запорозького козацтва на острові Хортиця та фундатор Музею історії запорозького козацтва. Дослідник зробив вагомий внесок у вивчення сакральної географії Низового Дніпра, запорозького судноплавства та комплексної історії Хортиці.

Ботанік, кандидат біологічних наук, експерт у галузі дослідження флори та рослинності прибережних геосистем, водно-болотних угідь, біорізноманіття водосховищ й природно-заповідного фонду Степової зони України.

Геолог, геоморфолог, кандидат геолого-мінералогічних наук (1996), доцент кафедри геології та гідрогеології Дніпровського національного університету імені Олеся Гончара, провідний спеціаліст з питань державної геологічної зйомки Дніпропетровської комплексної геологічної партії та дійсний член Європейської асоціації зі збереження геологічної спадщини (ProGEO). Він є професійним фахівцем у галузі дослідження стратиграфії, геоморфології, геологічної будови та збереження унікальних об'єктів геологічної спадщини й природно-заповідного фонду Дніпровського Надпоріжжя та Південної України.

Дослідник історії Придніпров'я та автор краєзнавчих праць про людей, події й культурну спадщину регіону.

Дослідник історії Дніпра та Придніпров'я, автор публікацій про розвиток міста, його архітектуру, історичне середовище та культурну спадщину.